У медичному закладі "Охматдит" вдалося врятувати трирічного хлопчика Богдана зі Шепетівки, який страждав на серйозну вроджену патологію – у нього не було жовчовивідних шляхів.

Єдиним шансом на порятунок для дитини стала трансплантація печінки. Орган було пересаджено від його батька, як повідомили в "Охматдиті".

З самого народження батьки помітили, що у хлопчика шкіра має ненормальний жовтий відтінок. У місцевій лікарні їм запевнили, що це фізіологічна жовтяниця, яка зникне з часом. Але навіть через три місяці проблема залишалася невирішеною.

Після візиту до кардіоцентру в Києві, де медики проводили обстеження через вроджену ваду серця, лікарі запідозрили іншу причину жовтяниці, і хлопчика терміново госпіталізували в "Охматдит".

Лікарі одразу помітили характерну "зеленкувату" жовтизну та світлий кал, що вказувало на біліарну атрезію – відсутність жовчовивідних шляхів.

Хлопчику була проведена термінова операція, після чого розпочали підготовку до трансплантації печінки.

"У дитини була складна патологія: як печінкова, так і серцева. Ми довго радилися з лікарями кардіоцентру, щоб вирішити, з чого почати, адже ризики були великими. Врешті-решт вирішили: спершу трансплантація печінки, а потім – кардіохірургія", – розповів лікар-трансплантолог Олег Годік.

Перший рік життя хлопчик провів у спеціалізованому відділенні для дітей молодшого віку. Там медична команда займалася харчуванням, стабілізацією стану та зменшенням інтоксикації. Він невеликими кроками наближався до трансплантації, на яку чекали майже три роки.

"Богданчик ріс у нашому відділенні. Це були постійні госпіталізації. Ми робили все можливе, щоб він досягнув цього етапу в максимально стабільному стані", – розповіла лікарка-педіатр Юлія Ткаченко.

В останній рік ситуація ускладнилася: у дитини почалися шлунково-кишкові кровотечі, які ставали дедалі серйознішими. Найкритичнішою виявилася кровотеча на фоні грипу, після якої хлопчик впав у кому, але його таки вдалося врятувати.

Після цього розпочалася тривала підготовка до трансплантації. Донором став батько хлопчика Олександр. Спочатку він дуже хвилювався, але в останній момент зібрався з духом і сказав: "Це для моєї дитини – я впораюся".

Завдяки злагодженій роботі мультидисциплінарної команди анестезіологів, генетиків, гепатологів, педіатрів, хірургів та медсестер, хлопчика вдалося підготувати до трансплантації і провести успішну операцію, що тривала понад 13 годин.

Лише через місяць, за словами батьків, зміни стали відчутними.

"До трансплантації він практично не реагував на навколишнє. А тепер їсть печиво, грається з іграшками, бігає і легше сприймає нових людей. Ми бачимо прогрес, і це найважливіше", – поділилася мама Марія.

Попереду у хлопчика тривалий період реабілітації, спостереження та операція на серці.

"Але головне – шанс на життя він уже отримав", – підсумували в медзакладі.